Правда о комунальных тарифах
Новая коммунальная действительность поставила рядовых граждан на грань выживания. Все еще не верящие в то, что власть поставила их в такое положение, люди хватаются за каждую соломинку. Одной из таких соломинок является субсидия, в отношении которой нас уверяют в полном контроле над ситуацией и заложении достаточной суммы на нужды всех украинцев, которым оплачивать новые коммунальные тарифы не по карману. Правда, круг ее получателей ограничивается многими нормами, которые непостижимым образом оставляют без государственной помощи немало тех, кто, отдав полную сумму коммунальных платежей, рискует остаться в нищете.
Но есть еще одна соломинка, о которой пока не говорят столько же, сколько о компенсации. Почему — додумывать гражданам, которые пытаются то робко, то более уверенно доказать свое право не быть бессовестно обобранными.
Из выступления Петра Симоненко в программе «Свобода слова»: «…14-го сентября мы, Верховный Совет, отменили декрет Кабинета Министров, по которому вы платили за жильё за общую площадь. И возвращена норма, которая имеет отношение к тому, что за жилую площадь платить надо. И теперь этот шаг нами сделан для того, чтобы снизить тарифы. И, пожалуйста, пользуйтесь этим сегодня…»
ЖИЛИЩНЫЙ КОДЕКС УКРАИНСКОЙ ССР
Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 21.12.1983г.
(Ведомости Верховного Совета УССР. 1984.№1.Ст.2)
Статья 66. Плата за пользование жилым помещением.
В соответствии с Основами жилищного законодательства Союза ССР и союзных республик размер платы за пользование жилим помещением (квартирной платы) в домах государственного и общественного жилищного фонда устанавливается Советом Министров СССР.
В одинарном размере оплачивается ЖИЛАЯ площадь, полагающаяся нанимателю и членам его семьи по установленным нормам, а также излишняя площадь, если её размеры не превышают на всю семью половины нормы ЖИЛОЙ площади, полагающейся на одного человека. Плата за пользование остальной излишней ЖИЛОЙ площадью взимается в повышенном размере, устанавливаемом Советом Министров СССР и Советом Министров Украинской ССР.
Жилая площадь, право пользования которой сохраняется за временно отсутствующим нанимателем или членом его семьи, не считается излишней ЖИЛОЙ площадью.
И после изменения:
Стаття 66. Плата за користування житлом
Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із ЗАГАЛЬНОЇ площі квартири (одноквартирного будинку).
Норма ЗАГАЛЬНОЇ площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу.
Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України. В одинарному розмірі оплачується ЗАГАЛЬНА площа, що має належати наймачеві та членам його сім'ї за встановленими нормами, а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім'ю не перевищують половини норми ЗАГАЛЬНОЇ площі, яку належить мати одній особі.
Плата за користування рештою зайвої ЗАГАЛЬНОЇ площі береться в підвищеному розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. ЗАГАЛЬНА площа, право користування якою зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї, не вважається зайвою.
( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно з Декретом КМ N 11-92 від
15.12.92, в редакції Закону N 3187-12 від 06.05.93р. )
Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
{ Декрет втратив чинність на підставі Закону N 139-V від 14.09.2006р. }
Про зміну порядку оплати за користування жилим приміщенням
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 7, ст.55 )
З метою вдосконалення системи оплати за користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Встановити, що оплата за користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду обчислюється виходячи із ЗАГАЛЬНОЇ площі квартири, одноквартирного будинку.
2. Зупинити дію статті 66 Житлового кодексу Української РСР.
3. Цей Декрет набуває чинності з 1 січня 1993 року.
Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України А.ЛОБОВ
м. Київ, 15 грудня 1992 року N 11-92
Опубліковано, "Голос України", 26.12.92.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про визнання такими, що втратили чинність,
деяких законодавчих актів України
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Визнати такими, що втратили чинність:
Пп 1-8 . . .
9. Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року N 11-92 "Про зміну порядку оплати за користування жилим приміщенням" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 7, ст. 55).
. . . Пп 10-25
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 14 вересня 2006 року N 139-V
Итак, Закон Украины N139-V от 14.09.2006г. отменяет Декрет КМ N11-92 от 15.12.1992г., который предписывал начислять квартплату из расчёта ОБЩЕЙ площади жилья и оставляет действие ст.66 Жилищного Кодекса УССР N 5464-X от 30.6.1983г., которая предписывала начислять квартплату за ЖИЛУЮ площадь. Т.е. с отменой Декрета действие ст.66 возобновляется в старой редакции и мы имеем право платить за ЖИЛУЮ площадь.
Вопрос.
Если Закон Украины N139-V от 14.09.2006г. отменяет Декрет КМ N11-92 от 15.12.1992г., возобновляется ли действие старой редакции статьи 66 ЖК УССР и, соответственно, порядок оплаты за ЖИЛУЮ площадь жилища? Исходя из какой площади теперь начисляется квартирная плата в связи с изменениями в законодательстве?
Для всех, кто считает вопрос актуальным, мы приводим все эти выдержки из официальных документов. Все это может стать для вас помощью в «переговорах» с коммунальными службами и еще одним оружием в борьбе за семейный бюджет.
P.S. В следующем номере (алчевской газеты «Взгляд», — ред. ) мы опубликуем образцы исковых документов, с помощью которых граждане имеют больше шансов добиться понимания от ваятелей местной коммунальной реалии. Будет крайне печально, если в Алчевске правильным осмыслению и трактовке высших государственных законов учить их проводников и непосредственных исполнителей придется посредством судебной практики.
Газета «Взгляд», г. Алчевск
