Всі розмови про те, що 10% України де-юре опинилися під вільними економічними зонами та територіями пріоритетного розвитку, насправді блякнуть, якщо уважно вдивитися в статистику. Після ретельного ознайомлення з нею складається враження, що де-факто існує одна територія найпріоритетнішого розвитку – Донецька. Цифри коментує член парламентського Бюджетного комітету, член політичної групи Української народної партії Євген ЖОВТЯК:
- Сума податкових пільг, якими скористалися суб‘єкти підприємницької діяльності, що зареєстрували свої бізнес-проекти в дев‘яти вітчизняних ТПР (територіях пріоритетного розвитку), на перший погляд справляє враження – 3 мільярди 600 тис.грн. за всі роки їх існування, а в одному лише першому кварталі поточного року – півмільярда грн. Однак насправді фактично всі ці пільги припадають на підприємства, зареєстровані в ТПР Донецької області. В першому кварталі поточного року на „донецьких” припало 9/10 всього обсягу наданих податкових пільг, а за всі роки існування ТПР – 84%. Дані по податку на прибуток підприємств, відповідно, - 91 і 85%; ПДВ – 61 та 65%; ввізному миту – 91 та 88%. Харків та Крим зі своїм окрайцем в 3-5% від пільгового „пирога” виглядають на тлі донецьких преференцій доволі непереконливо, не кажучи вже про Луганськ та Волинь, Житомир і, навіть, Закарпаття.
Після усвідомлення того, що лік „донецьким” пільгам йде на мільярди гривень, мимоволі пригадується, що 2000 року звіт Рахункової палати, яким було проаналізовано „ефективність” діяльності вітчизняних ВЕЗ та ТПР, так і не став надбанням громадськості. В книзі ж висловлювань гаранта на сторінці „5 лютого 2003 року” мимоволі перечеплюєшся об його барвисте порівняння донецького „вільного” економічного експерименту із „вільною напівкримінальною зоною”. Тепер цей досвід обіцяють розповсюдити на всю Україну, перетворивши її на ТПР – територію патогенного розвитку.
maidan.org.ua
