Хроніка боротьби луганського українця.
Тетяна Голубицька, газета "Молодогвардієць"
Іван Онуфрійович Оридорога, 1929 року народження, мешканець селища Красноріченське Кремінського району Луганської області є на своїй батьківщині такою собі знаменитістю. Керівник фермерського господарства «Мрія» має свої переконання щодо чесності керівництва, обов’язків влади та методів досягнення цілей. Майже вісімдесятирічний дядько на перший погляд, здається трохи дивним. Чудакуватими здаються його бачення навколишнього, його впевненість у тому, що зі зміною влади одразу зміниться і життя. З 14 років працюючи у сільському господарстві, він знає ціну землі. У сорок сьомому, намагаючись не померти від голоду, відправився на Західну Україну. Вижив. Точніше, викормили привітні «западенці». З того часу він на все життя запам’ятав, що на Заході живуть люди, а не звіри. Сталося так, що прагнення кращого життя, відраза до рабського укладу Кучми, спонукало Оридорогу під час президентських виборів-2004 підтримати кандидата Ющенко. Небагато користі він з того мав.
2004 рік. Вибори. Прихильники провладної Партії регіонів попередили Оридорогу: мовляв, будеш пхати свого носа, куди не треба, пожалкуєш. Старого загрози не пройняли й не зупинили, він продовжив запобігати фальсифікаціям на ДВК. Пройшло три дні. У фермерському господарстві Оридороги «Мрія» з’явився такий собі С. Прийма, щоб арештувати і вилучити його трактор. Коли забракло слів для того, щоб довести, що ці дії незаконні, Іван Онуфрійович ліг під колеса трактору.
2005 рік. Після інавгурації Президента Віктора Ющенка Іван Оридорога утворює громадську організацію Комітет «За чесну владу!», до складу якого увійшли 22 особи: фермери, лікар, завідуючий поліклінічним відділенням районної лікарні, пенсіонери-вчителі, підприємці, керівник асоціації фермерів, керівник міськводоканалу, заступник голови районної організації Партії Захисників Вітчизни, головний редактор міської газети. Додатково був введений навіть секретар районної організації СДПУ(о).
Головною метою Комітету було здіснення контролю за владою, за дотриманням нею принципів прозорості, відкритості та демократичності. І жодних намірів стосовно того, щоб хтось з членів Комітету обійняв якусь високу посаду. За гасло Комітет узяв слова Авраама Лінкольна: «Влада народу, влада для народу і через народ».
17 лютого на черговому засіданні, на якому, як і на всіх інших, був присутній новопризначений голова Кремінської райдержадміністрації Петро Гнатович Чернишин, Комітет прийняв рішення про винесення недовіри дев’ятьом представникам влади у районі. Також було рекомендовано голові РДА провести розслідування і при виявленні недоліків звільнити їх з посад. В міській та районній газетах «Міські вісті» та «Кремінщина» з’явилася стаття Оридороги «Кучмістам не керувати!». Міська газета на відміну від районної не здійснила редакторської правки і надрукувала перелік осіб із зазначенням прізвищ та посад. Серед них: в.о. голови райдержадміністрації В.І. Рябінін, голова райради Ю.І. Назаренко, двоє заступників голови РДА, начальник районного відділу культури, головний лікар районної лікарні, начальник районного відділу освіти, директор районної телерадіокомпанії, редактор районної газети. В результаті були звільнені обидва заступники голови РДА та начальник відділу культури.
23 березня Оридорога та обидві газети отримали виклик до Кремінського районного суду у справі захисту честі, гідності та ділової репутації. Позивачі: громадяни Рябінін та Назаренко (вище згадувалося про їхні посади, по суті, перші у районі). Міська газета надрукувала витяги з позовних заяв, за що позивачі подали наступні позови до суду на цей раз про відшкодування моральних збитків. Забігаючи наперед, скажу, що суд аж занадто довго не мав змоги винести ухвалу, бо чомусь ніяк не міг добитися від позивачів результатів експертизи на підтвердження моральної шкоди. Та все ж 6 вересня 2006 року нарешті було прийняте рішення — позови задовольнити частково. Детальніше: визнати, що стаття Оридороги таки завдала шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачів. Тому Оридорога був зобов’язаний в обох газетах спростувати надруковані відомості, а також сплатити обом позивачам по 1000 гривень.
До речі, протягом часу, поки відтягувалося винесення рішення, до вищезазначеного позову приєднався ще й позов за іншу статтю Оридороги «Бідність — ознака рабства», надруковану на цей раз лише у міській газеті, бо районна більш не схотіла мати з автором справи і жодного матеріалу на свої шпальти не пропустила. У зазначеній статті йшла мова про етапи розвалення району, про невідповідність голови райради займаній посаді та, власне, її бездіяльність під час занепаду району. «Вкусив» там автор і нового голову райдержадміністрації, дорікнувши, що той занадто піклується про дороги та таке інше, проте забув про сільське господарство. На відміну від голови РДА, що сприйняв критику спокійно, голова райради подала ще один позов, який суд задовольнив, зобов’язавши стягнути з Оридороги на користь позивача ще 500 гривень.
Наступним кроком Комітету став лист до депутатів районної ради про невідповідність голови райради Ю.І. Назаренко займаній посаді. Більша частина депутатів проголосувала за відхилення вимог про переобрання голови.
Оридорога дорого заплатив за спробу переконати депутатів виразити недовіру Назаренко. Не пройшло й тижня, як у його фермерському господарстві з’явилася така собі комісія разом з обуреною Назаренко. І — полетіли перевірки. Податкова інспекція, інспекція по праці, відділ боротьби з економічною злочинністю, податкова поліція, прокуратура… Кожен, почувши команду «Вперед!», спритно кинувся на пошук порушень.
2006 рік. Напередодні парламентських виборів, занепокоєний «біло-блакитними» настроями, що панували в районі, Комітет «За чесну владу!» на шпальтах міської газети звертається до громади з проханням розкрити очі. Справа не в тому, «сині» чи «помаранчеві» прийдуть до влади. Головне, що номерами один-п’ять у списках Партії регіонів йшли ті самі люди, проти яких боровся Оридорога, а потім і Комітет протягом тривалого часу.
Початок квітня. Найгірші очікування голови Комітету справдилися, ПР тримала абсолютну більшість депутатських мандатів. Напередодні сесії районної ради Оридорога від імені Комітету «За чесну владу!» звертається до депутатів з проханням не допустити до влади все тих же представників старої системи. І знову — провал. У крісло голови райради сідає славнозвісний Рябінін, який до того десять років займав посаду голови райдержадміністрації. Посаду заступника займає попередній голова райради Ю.І. Назаренко.
Таким чином, з появою нової «старої» влади у районі існуванні Комітета «За чесну владу!» втратило сенс. Влада, що не розуміє і не поділяє принципів демократії, прозорості, чесності буде усіляко перешкоджати Комітету у його роботі. Та й не цінує вона тих принципів. І ніколи не оцінить. 13 квітня 2006 року І.О. Оридорога оприлюднив заяву про розпуск Комітету «За чесну владу!». Але бойовий дідусь здаватися не збирається. Оридорогою вже утворена нова громадська організація — Комітет «Громадський контроль». Основна мета Комітету — впровадження в життя в районі передвиборчої програми президента. А також впровадження громадського контролю за діяльністю провладних структур у використанні бюджетних коштів, недопущення зловживань в наявних структурах району, контроль за дотриманням усіма гілками влади принципів демократії. Члени є, статут є, на разі організація проходить реєстрацію у відповідних органах. Боротьба продовжується. І тільки Бог знає, які ще випробування очікують на нашого героя у області, яка знову стала одноколірною.
