Борис ОВЕРЧЕНКО, "Агро Перспектива", №2, февраль 2005, «
Лига»
Лучше чем на Родине. Выращивание подсолнечника в климатических условиях Украины
Україна в останні роки є світовим лідером з виробництва соняшнику та соняшникової олії, хоча культура в наші краї і потрапила лише у XVIII сторіччі. Незважаючи на винятково сприятливі на перший погляд умови вирощування в країні для цієї культури, поступово її врожайність зменшується, а сталі врожаї забезпечуються розширенням площ. Та й не всі території України ідеальні для вирощування соняшнику, але, незважаючи на це, там займаються його виробництвом. З огляду на збільшення потужностей з переробки культури доцільно ще раз переглянути зони сприятливості її вирощування, щоб і врожаї були високі, і ґрунти не виснажувалися.
Загальній стан
Урожайність соняшнику у виробництві за останні 35 років на Україні залежно від агрометеорологічних умов вегетації коливається від 9 до18 ц/га. За останні п'ять років посівні площі соняшнику в Україні порівняно з 1986-1990 рр. зросли майже в два рази, при цьому урожайність знизилася з 16-17 ц/га в 1986-1990 рр. до 10-11 ц/га. Така ситуація склалася внаслідок нехтування біологічними особливостями культури, необґрунтованого розширення площ посіву та порушення елементарних вимог агротехніки.
Збільшення посівних площ соняшнику призвело до повернення його на попереднє місце у сівозміні не через 7-8 років, як цього вимагає агротехніка, а через 4-5 років, що призводить до поширення хвороб (сіра гниль, фомопсис та ін.), погіршення загального стану орних земель, збільшення площ, які треба відводити під чисті пари. При цьому виробництво соняшнику із високорентабельного для більшості господарств стає збитковим, оскільки доходи при продуктивності менше 10 ц/га не покривають витрати на його вирощування. Основним регіоном вирощування культури на Україні є Степ, де посівна площа становить 75-79 %, в Лісостепу - до 20 %.
Де краще вирощувати.
Кращими ґрунтами для вирощування соняшнику є різні типи чорноземів, каштанові та сірі лісові. Незадовільно росте він на важких ґрунтах, які повільно прогріваються, а також на піщаних, солонцюватих та дуже кислих. Соняшник вибагливий до поживних речовин. При врожаї насіння 21 ц/га соняшник на 1 га споживає: азоту - 120, фосфору - 45, калію - 235 кг (Васильєв Д.С., 1983 р.).
Найсприятливіша, сприятлива та переважно сприятлива зони природних ресурсів для соняшнику відповідно займають 23,5 %; 39,3 %; 20,8 % до загальної посівної площі України, а разом 83,6 %. Сприятливі зони для вирощування соняшнику охоплюють центральні області Лісостепу (Вінницьку, Черкаську, Полтавську, Харківську) та північного Степу (Кіровоградську, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську), північні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської, південний регіон Криму.
У цих зонах знаходяться переважно за рівнем забезпечення поживними речовинами найбільш родючі ґрунти для вирощування соняшнику - чорноземи звичайні, чорноземи типові, лучні, опідзолені, темно-сірі ґрунти та інші.
Недостатньо сприятливі природні ресурси (15,9 % посівних площ) для вирощування соняшнику зосереджені в зонах південного Степу Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Чорноморсько-Дністровського Степу Одеської, південно-лісостеповій зоні Хмельницької та західно-східних Лісостепових районах Сумської областей.
Висока сприятливість ґрунтів (чорноземи, темно-каштанові та інші) в південних областях Степу обмежується недостатнім вологозабезпеченням в міжфазні періоди росту і розвитку рослин, а в районах Хмельницької і Сумської областей - із-за низької родючості ясно-сірих, лучно-чорноземних, дерново-підзолистих ґрунтів.
Малосприятлива зона для вирощування соняшнику займає 38 % відносної площі від загальної території і розташована в областях Полісся, північних районах Тернопільської, Хмельницької, Київської, Сумської областей.
Низький рівень забезпечення поживними речовинами дерново-підзолистих, ясно-сірих, лучно-болотних ґрунтів в цьому регіоні та високий рівень вологозабезпечення на фоні пониженого температурного режиму формує на 46 % наднизьку продуктивність (<6 ц/га) рослин через поширення хвороб (сіра і біла гнилі та ін.), а в окремі роки - через недозрівання насіння. Саме ріпак в цій зоні, де соняшник не має перспективи через агро-кліматичні умови, повинен урівноважити структуру посівів і частково замінити соняшник.
Питома вага посіву соняшнику відносно площ олійних культур в зонах сприятливості природних умов становить: найсприятливішій - 89 %, сприятливій - 87 %, переважно сприятливій - 92 %, недостатньо сприятливій - 86 %, малосприятливій - 85 %, валовий збір відповідно - 27; 40; 19; 13,5; 0,5 %.
Де вирощується
Аналіз даних показує, що соняшник щодо посівних площ олійних культур в переважно сприятливій та недостатньо сприятливій зонах займає значну питому вагу (92 % і 85 %), що необґрунтовано врожайністю та валовими зборами зерна. Є повна підстава зменшити посіви соняшнику в третій - п'ятій зонах, де врожайність занадто низька.
Середня районна врожайність за роки досліджень (1966-1990 рр.) коливалась стосовно соняшнику від 8,8 до 23,5 ц/га з різною ймовірністю.
Досліджено, що ймовірність одержання надвисокого та високого (18 ц/га і вище) врожаю в найсприятливішій зоні становить 63 % роко-випадків, в сприятливій - 23 %, переважно сприятливій - 4 %, недостатньо сприятливій, малосприятливій зоні зовсім не зустрічається, тоді як низький та наднизький рівень врожайності (до 9 ц/га) домінує в четвертій та п'ятій зонах, складаючи 40 та 84 % випадків.
Коливання високої строкатості врожайності по зонах сприятливості обумовлюється різною природною родючістю ґрунтів та неоднаковими агрометеорологічними умовами.
Оскільки кліматичні та агрометеорологічні умови значною мірою впливають на продуктивність культур, ми районували територію України саме за різними рівнями сприятливості цих умов для вирощування соняшнику.
При цьому виділили зони: найсприятливішу (бал оцінки більше 80), сприятливу (65-80), переважно сприятливу (45-65) та недостатньо сприятливу - менше 45 балів. Найсприятливіша зона за агрометеорологічними ресурсами для вирощування соняшнику охоплює райони Донецької, Луганської, Харківської, Полтавської, Черкаської, Вінницької, північну зону Дніпропетровської області (34 % загальної території).
Сприятливі агрометеорологічні умови (37 % території) займають області південного Степу, південні райони Кіровоградської, Дніпропетровської, Сумської, Київської, Чернігівської, Житомирської, Хмельницької, Івано-Франківської та Чернівецької областей.
Переважно сприятлива (11 %) та недостатньо сприятлива (18 %) зони для вирощування соняшнику охоплюють області Полісся, північні райони Тернопільської, Хмельницької, Київської та Сумської областей.
Ймовірність повторень оптимальних значень гідротермічного режиму в основні періоди росту і розвитку рослин з першої до п'ятої зон сприятливості має незначну тенденцію підвищення.
Розроблені картосхеми сприятливості природних та агрометеорологічних ресурсів забезпечують об'єктивну основу для уточнення і оптимального районування культури соняшник в межах адміністративних районів, областей і природнокліматичних зон.
На сірому фоні
Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки. У Європу культуру завезли іспанці в 1510 р. У Росію і Україну культура потрапила у XVIII столітті із Голландії.
Довго його вирощували як декоративну рослину, лише зрідка - для одержання насіння. Перші спроби добування олії з соняшнику провів у 1835 р. житель с. Олексіївки Воронезької губернії селянин Данило Бокарев, з цього часу і почалось широке його вирощування і використання для добування олії.
Соняшник - провідна олійна культура в Україні, яка порівняно з іншими дає найбільше олії з одиниці площі.
Насіння районованих сортів і гібридів містять понад 48-50 % жиру, 16-19 % білку, а вихід олії при переробці на заводах становить майже 47 %. Соняшникова олія - висококалорійний харчовий продукт. Калорійність 100 г соняшникової олії дорівнює 929 кілокалоріям, тоді як вершкового масла -780.
Цінними є ненасичені жирні кислоти, вміст яких в олії в середньому досягає 90 %, а з них біологічно найкорисніша для людини - лінолева (55-60 %).
Олія широко використовується для виготовлення маргарину, консервів, хлібних і кондитерських виробів, а також застосовується в миловарній, лакофарбовій та інших галузях промисловості.
Соняшникова олія містить ряд інших важливих для людини компонентів: фосфатидів, вітамінів -А, Д, Е, К.
Французькі спеціалісти з харчування вважають, що соняшниковій олії належить майбутнє в нормальному харчуванні людини.
При переробці насіння, крім олії, одержують макуху або шрот, відповідно 33 і 35 %, які є цінним кормом для худоби. На один кілограм шроту чи макухи припадає 1,4; 1,03 кормової одиниці і 0,332; 0,257кг перетравного протеїну. З насіння соняшнику можна виробити білкове борошно для кондитерської промисловості. З лушпиння одержують етиловий спирт, кормові дріжджі, фурфурол для виробництва пластмас.
З серцевини соняшникових стебел виробляють папір і штучний шовк. Соняшник використовується як лікарська рослина. Він є медоносною рослиною, з 1 га одержують 35-40 кг меду.
Соняшник вирощують також як кормову культуру, згодовуючи зелену масу тваринам у свіжому або засилосованому вигляді. Стебла соняшнику містять багато калію і фосфору. При збиранні врожаю їх подрібнюють, а потім приорюють. Кошики використовують на корм худобі.
