Нещодавно по ЛОТу, в передачі "Нота Бене" було показано фільм "Про вєру праваславную" під назвою "Три сестры", режисер громадянин Росії В’ячеслав Матвєєв, а головною діючою особою цього "істаріческава" фільму виступив сепаратист, проти якого торік СБУ відкрила кримінальну справу Протоієрей Дмитрій Сидор, за сумісництвом – "головний русин" Закарпаття.

Зрозуміло що історичним цей фільм назвати важко, але все-таки я сподівався що він таким буде і почав його перегляд. Почався він іще нормально – згадали про три сестри: Віру, Надію та Любов. Потім розповіли, що росіяни, малороси (по-інакшому українців у тому фільмі не називали) є єдиний нарід, котрий має скоро возз’єднатись. Ну а потім почали розповідати, що "малороси" - це є штучно відокремлена від "великоросів" народність (навіть не нація), як доказ навели цитати Валеріана Каліни та Владзіміра Бочковського, які стверджували, що треба зробити з українців іншу, окрему від великоросів, націю, а задля цього Австрія почала "насаджувати" українську газету і мову бідним "рускім", хто піднімався проти – були винищені у "геноциді" російських галичан у 1914-15 роках, а натомість "взрощенные спецслужбами Австрии и Германии" "свідомі українці" почали, знову ж таки насильницько, українізувати Галичину. І тут проводиться така лінія: православні є рускі, а малороси продалися і католизувалися – так виникли українці. Та і взагалі нема ані білорусів, ані українців, бо ж це є" сепаратисти, которые разделились на малоросов, белорусов и великоросов". А свідомі українці і Самостійна Україна, знову ж таки –є, на думку авторів фільму, лише західницько-католицькими "кознямі протіф Расіі". Та що казати – вони навіть українську мову назвали результатом діяльності австрійських спецслужб! І мені стало дуже цікаво: а Тарас Григорович Шевченко він що, був католиком?? Чи, може, австрійцем??? А його родина? І всі вони спілкувалися українською! А що ж стосовно Котляревського, то він також, мабуть, на думку авторів-"проФФесорів" є "вражеским агентом"?? Ось така обізнаність в історії появи Української Нації).

Але їдем далі. Фільм все-таки, за словами авторів, є "про православие" і на цьому ґрунті не змогли вони обійти й "секту так называемого Патриарха Филарета" (це вислів т. зв. русина Дмитрія Сидора) з його "псевдо-православным Киевским Патриархатом" (вислів священнослужителя УПЦ МП). Ну а далі українським Патріархам, очільникам УАПЦ, УПЦ (КП) та УГКЦ закидають "предательство" та спробу "Святую Русь раздробить", але те, що "московская церков основана Києвским Метрополитом" (Ольга Борисова, професор історії) вони розповісти забули. Як і забули висвітлити момент отримання Москвою метрополії, коли Константинопольського митрополита насильницько тримали у тюрмі, поки він не підписав дозвіл на створення МП, від якого, втім, відразу відмовився, як тільки прибув на Батьківщину, заявивши, що метрополію вимушений був подарувати під силовим тиском та тортурами. Після цього МП не була визнана ще 300 років…

Так про який розкол іде мова?? Хто від кого відколовся?? Українці лише відновили Київський патріархат. Хочете єднатись православ’ям – вливайтесь у суто руську церкву – УПЦ КП. Адже Русь це Україна, бо існувала вона на цих теренах і заселяли її не сучасні росіяни, а наші із вами пращури.

Забігаючи наперед скажу, що один із глядачів, зателефонувавши до студії, спитав, а коли росіяни дозволили вкрасти назву "Русь" в українців і чому, на що В’ячеслав Матвєєв йому відповів "русские не украли названия", а українці від нього відреклися. Постає питання: а чому ж тоді до 18 століття Росія називалася Московією, а після 18 століття – Російського Імперією та Росією, себто "Руссю"? Точніше не так: це що, українці назвали Московію Руссю, чи все-таки царська влада, претендуючи на історичну спадщину Русі перейменувала так свою країну? І взагалі: раджу автору фільму почитати "Хто такі українці та чого вони хочуть" М. Грушевського або 10 томів Історії України-Руси цього ж автора… Може, тоді шановний режисер припинить відверто брехати з приводу походження Української Нації?

Чи не основною лінією було звинувачення Українців в ущемленні прав т. зв. русинів. "Всё, что было можно нарушить с наших прав - все нарушили" заявив вже згадуваний Дмитрый Сидор. Цікаво, а як же тоді назвати те, що після "Акту проголошення русинської державності" від 25 жовтня 2008 року, жоден з учасників цієї події не є за ґратами по факту розколу територіальної цілісності України?? Цікаве ущемлення виходить…

Окрім цього, той самий Дмитрій Сидор розповів нам що, виявляється, Закарпатську Україну проголошували… галичани! І населення Закарпаття не підтримувало той акт, більше того – образив пам’ять Героя України Августина Волошина, а також тисяч закарпатців, вояків УСС, які проливали свою кров та були жорстоко вбиті румунами та мадярами під час війн за Українську Державу 1917-23р, 1939р.

І ще один цікавий момент: ну який фільм про "веру православную" може утриматись від висвітлення діяльності… ОУН-УПА? Саме цим автори і зайнялися. Щоправда, треба зазначити: Волинську трагедію автори назвали "актом відплати бойовиків УПА" за Холмські погроми поляками українців. Але більш цікаво стало, коли зачепилася Друга світова війна більш детально. Зокрема, як вам фраза "крушение польського государства пристановила православные погромы, но ненадолго", якою фактично виправдали напад на Польщу?? Далі пішла цитати Андрея Шептицького, голови УГКЦ, про його привітання Адольфа Гітлера із взяттям Києва. Щоправда, про сотні врятованих особисто патріархом євреїв автори сказати забули, а коли це "спливло" під час обговорення цієї стрічки, режисер сказав про Шептицького, що він "политическая дамма лёгкого поведения", оскільки так само, як і Гітлеру, написав листа Сталіну. Як на мене дуже аморальний епітет для людини, яка ризикуючи власним життям врятувала сотні інших життів. Хоча, може у авторів інше розуміння моралі??

До речі, дуже цікавою тезою були слова очільниці російської нацменшини на Волині: "не прийдёт никто с Европы и ничего хорошего не даст". Дуже слушна думка. Саме тому ВО "Свобода" вже котрий рік поспіль наголошує на необхідності зробити з України геополітичний центр впливу Європи і Світу, створивши для цього Балто-Чорноморську вісь. А також підвищити власну обороноспроможність шляхом відновлення ядерного статусу, щоб не просити ні в кого допомоги. Але чомусь ідея дійсно Самостійної України владі не потрібна. Для них або Брюсель, або Москва, аби не Київ, є вказівниками для України.

Їдем далі. Наступна зупинка – батальйон "Нахтігаль" - також "дуже" "по-темі" фільму. Тут автори сказали, що благословенні Шептицьким "головорезы начали массовое убийство поляков и евреев" і цим також Матвєєв і Ко продемонстрували своє знання історії: борці "Нахттігалю" бити євреїв не могли, оскільки знаходились під керівництвом (політичним) ОУН(Б), одним з головних діячів якої був… Лев Ребет, єврей за національністю. Більш того – багато медиків повстанців також були євреями. Але автори, не згадавши про це, показали 12-ти секундну хроніку Бабиного Яру і, підтримуючи тему розстрілів нібито бандерівцями євреїв, сказали: "12 секунд киноленты, благословленные Андреем Шептицким".

І ще багато-багато звинувачень було українців у "зраді" та "звірствах". Але, після закінчення фільму, почалося його обговорення та дзвінки глядачів, які відразу висловили своє незадоволення відверто пропагандивною метою фільму. Деякі задавали питання українською мовою, остаточно руйнуючи основну тематику фільму: українці – це проект австрійських спецслужб створений на Західній Україні для послаблення Росії.

Історики, які були присутні у студії, заявили про "еклектику" - "нависмикувано багато тем, багато проблем", які не завжди відповідають історичній дійсності. " Яку мету переслідували автори?" запитав очільник Луганської "Просвіти", історик за фахом пан Семістяга. Дуже багато експертів зробили однозначний висновок: "ви пересмикуєте факти" - сказали вони, звертаючись до авторів фільму.

Історик Ольга Борисова закликала не плутати сучасне російське православ’я, яке вона справедливо назвала "имперским" із православ’ям Київської Руси-України. Наостанок вона підсумувала: "Москва откажется даже от трубы, но от Киева не откажется никогда" викривши реальний намір авторів фільму – пропогування приєднання України до Росії. До речі, титри фільму закінчувалися дуже простою та багато пояснювальною строкою: "Луганск, Москва 2010 г."

Що тут ще скажеш??)

Дмитро Снєгирьов