Весняного сонячного й теплого дня 7 травня цьогоріч у музеї Бориса Дмитровича Грінченка, що в с. Олексіївка на Луганщині, працівники музею та Луганське обласне об’єднання «Просвіта» провели фольклорне дитяче свято «Стежиною Грінченка, присвячене 103-й річниці пам’яті видатного діяча української культури (серце великого сина України перестало битися 6 травня 1910 року на далекій італійській землі, де він лікувався, змучений стражданнями, тяжкою працею і хворобою).

Завітали до Олексіївки учні та вчителі Алчевської гімназії імені Христини Алчевської, Білівської гімназії імені Миколи Руденка та Врубівської загальноосвітньої школи Лутугинського району (в останній свого часу вчителював Богдан Пастух – почесний Голова обласного просвітянського об’єднання, дослідник життя і творчості Бориса Грінченка, а потім і лауреат Грінченківської премії) й Олексіївської гімназії імені Б. Д. Грінченка Перевальського району.

До пам’ятника Грінченкові, який привітно зустрів усіх на подвір’ї музею і початкової школи, лягли квіти дитячої пошани, а Дмитро Ромашов, онук Богдана Пастуха (Врубівська школа), прочитав вірш-настанову «Ім’я Грінченка бережіть!» складений свого часу його дідусем. Привітав своїми поетичними рядками усіх учасників свята також і вчитель Алчевської гімназії, знаний на Луганщині просвітянин Юрій Іванович Павленко.

Більшість школярів прибули сюди вперше, але вже підготовлені до сприйняття екскурсійної розповіді завідувача музею пані Надії Павленко про невтомного працелюба та його безцінну спадщину. Вдала експозиція головної зали музею привабила цікавими зібраннями сімейних світлин, виданих книг Бориса Грінченка за його життя, художніми картинами, де вчитель Грінченко у колі дітей, їх батьків-селян. Окрема експозиційна частина присвячена його громадській роботі, коли він очолював Київську «Просвіту», Чернігівську, товариським стосункам із письменниками-сучасниками – М. Коцюбинським, Л. Українкою, І. Франком.

Аж ось усі присутні потрапили в імітований клас, де стоять парти, класна дошка, учительський стіл, і мали можливість познайомитися з підручниками, що складав Б.Д. Грінченко українською мовою для своїх учнів, написати хоча б декілька слів у зошитах такими ручками з перами, якими користувалися школярі ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Тут відбувся і творчий поетично-пісенний звіт учнів, присвячений пам’яті Вартового слова. Алчевська гімназія імені Христини Алчевської надала слово своїм юним поетам: Юрій Арсенюк прочитав власний твір «Хитрі козаки», Владислав Коренюгін – «Як Грінченко провчив пана»; музей отримав від алчевців іще й п’єси на поетичні казки Б. Грінченка, написані під керівництвом їхнього вчителя-наставника Ю.І. Павленка. Співочий гурт учнів Врубівської школи виконав пісню «Ой у лузі червона калина похилилась».

Пісенним перегуком був виступ дівчаток Білівської гімназії ім. Миколи Руденка Каріни Коваленко та Аліни Джупінас, які заспівали українську народну пісню «Дівоча коса». Один із Грінченкових «Весняних сонетів» прочитала учениця цієї гімназії Катерина Гуцева, Алевтина Глущенко з Олексіївської гімназії імені Б. Д. Грінченка прочитала його твір «Марусі Вітровій», а вокальний ансамбль виконав українську народну пісню «В кінці греблі шумлять верби», яку використав письменник у своїй поемі «Зрада».

Наступний розділ свята розпочався на свіжому повітрі з переходу на Стежину Грінченка біля ріки Білої. Тримаючись своїх шкільних гурточків, дітвора поспішала туди, де співали солов’ї (їхній спів цієї весни всі почули вперше!), і кумкали жаби у затінках прибережних дерев. По обидві сторони Стежини пишно розквітло стільки різноманітних трав. Добре, що свято припало на таку весняну пору! Тому на галявині під Білою Скелею, де розташувався святковий табір, серед різнотрав’я, віднайшли лікарські рослини (кульбабу, лопух, кропиву, подорожник тощо) і пояснили їх використання.

Виконали і ще одне завдання: сплели віночки із розквітлих поряд квітів і назвали їх. А скільки загадок та прислів’їв згадали з народного джерела, що їх зібрав Борис Грінченко! – наприклад, «Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакала-ридала, місяць бачив – не підняв, сонце встало і забрало» (роса).

«Загородив дід хлівець, для п’ятьох овець» (рукавиця); «Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє», «Сонце встане, то й ранок настане», «Без води ні каші, ні борщу не звариш»...

Та вже пора й до забав: кожен колектив приготував та навчив своїх однолітків старовинних українських дитячих ігор, забавлянок – алчевці запропонували Великодню гру «Найспритніший», Великодню пісню-гру «Дерево – клен-дерево»; врубівці поділилися грою «Горю, горю-дуб», а олексіївці всіх захопили українською народною грою «Король».

Учасники свята отримали й нагороди та подарунки від колективу музею Б. Д. Грінченка, обласного об'єднання «Просвіта» та української книгарні «Східна Брама» в Луганську (директор-упорядник книгарні, просвітянин Дмитро Снєгирьов).

Найвищу нагороду Центрального Правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» – медаль «Будівничий України» – було вручено активній просвітянці, подвижниці українського слова в Лутугинському районі Ніні Григорівні Перевертнюк.

Етнографічним святом «Стежина Грінченка» для дітей розпочалася низка заходів у рік Грінченка на Луганщині. Творче ставлення юних українців Луганщини та їх учителів-наставників до підготовки й участі в цьому святковому дійстві засвідчило, що стежиною Грінченка захочуть пройти і в наступні роки все нові шанувальники його творчості. А значить, започаткованому святу – жити. Сподіватимемося, що добре насіння Грінченкового вчення даватиме гарні наслідки.

Прес-центр Луганського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка