Відбулася знакова подія культурного життя найсхіднішого обласного центру України: відкрито пам’ятник на могилі відомого українського поета, прозаїка, журналіста, відданого громадянина-патріота, просвітянина Івана Низового, який два роки тому відійшов у вічність.

На цвинтарі зібралися кільканадцять справжніх друзів, однодумців, шанувальників поета.

На початку зустрічі священик соборного храму Святої Трійці УПЦ КП Луганська відправив молитву за упокій душі раба Божого Івана та освятив довгоочікуваний пам’ятник. Надгробок зворушив присутніх оригінальністю виконання: головний елемент скульптурної композиції – крило лелеки.

Образ птаха був дуже близьким поетові. На пам’ятнику, крім дат, закарбовано фрагменти поезій, одну з яких присвятила Іванові Низовому його землячка з Білопілля на Сумщині Людмила Калиновська, друга – самого Низового – визначала життєве кредо митця: «Найбільше право – жить відверто серед людей, на видноті й з високим іменем померти на безіменній висоті. Померти – й знову відродитись в піснях, у споминах, синах…».

Над могилою Поета власні вірші, адресовані йому, прочитали луганські автори-учні Івана Даниловича Надія Кошель, Михайло Коробка та Юрій Кисельов. Своїми спогадами про Майстра Слова поділився нинішній голова обласної організації НСПУ Андрій Медведенко.

Зворушили слова доньки поета Лесі Низової, яка розповіла, що значив для неї батько за життя та після смерті. Вона наголосила, що пам’ятника могло не бути, якби вона не одержала фінансову підтримку небайдужих людей з усієї України.

Вшанування Івана Низового в такій же неформальній обстановці продовжилося в українській книгарні «Східна брама». Свій погляд на творчість непересічного поета, автора ста шести книг поезії, прози, публіцистики, висловив власник книгарні, громадський діяч Дмитро Снєгирьов.

Обмін думками та читання поезій продовжувалися кілька годин поспіль. Згадували, як годиться серед друзів і творчість, і спільні поїздки, і кумедні ситуації з життя. А що поминали не лише великого поета, але й великого іроніста та сатирика Низового, то й гумор органічно вплітався у вечір пам’яті.

Відкриття монумента стало лише початком низки ініційованих Лесею Низовою заходів, які мають зберегти пам’ять про самобутнього поета.

Як зазначила пані Леся, наступним кроком має бути видання п’ятитомної (а в дальшій перспективі – й дванадцятитомної) збірки його творів. Це видання гостро стоїть на часі, адже наклад книг Івана Низового був мізерним, і більшість із них давно стали раритетами.

Юрій КИСЕЛЬОВ, Софія КРИМОВСЬКА
БФ" Підтримки " Українських ініціатив"