30 липня 2016 року в аеропорту Бориспіль за підозрою в посяганні на територіальну цілісність і недоторканість України був затриманий колишній керівник фракції ПР Олександр Єфремов. За словами Генерального прокурора Ю. Луценка Єфремов підозрюється у заволодінні майном Лугансквугілля, вчинення умисних дій з метою зміни кордонів України, порушення Конституції, що призвело до загибелі людей, здійснення організаційного та іншого сприяння створенню та діяльності терористичної організації “ЛНР.

Варто зазначити,що звинувачення Єфремова в економічному злочині мають досить слабку доказову базу. Довести цю справу складно. «Луганськвугілля» розташоване на окупованій території, отже, отримати якісь документи чи провести слідчі дії, які доводили б провину Єфремова, нереально.

Найбільш перспективною є звинувачення щодо сприяння сепаратизму і державній зраді. 

Слідство підозрює Єфремова в посяганні на територіальну цілісність. При професійно зібраній доказовій базі ці статті передбачають довічне ув'язнення. Однак, не зважаючи на те, що розгляд справи триває давно, є великі сумніви, що буде винесений реальний вирок. Головні свідки, які б могли підтвердити пряму участь Єфремова в організації «ЛНР», або втекли з України, або проти них зняли обвинувачення.

Зокрема, «права рука» Єфремова - Арсен Клінчаєв наразі у Росії. Цікавий момент. Клінчаєв абсолютно без проблем виїхав, що наштовхує на думку, що його могли випустити спеціально. Без ключового свідка справа реально може забуксувати.

Ще проти одного з поплічників Єфремова, – екс-нардепа Володимира Медяника – зняті звинувачення. Нагадаю, Медяника затримали 6 серпня 2016 року, йому інкримінували посягання на територіальну цілісність України, а також причетність до створення терористичної організації «ЛНР».

8 серпня Печерський райсуд Києва обрав Медянику запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на 60 діб до 4 жовтня. Тоді пан Луценко заявляв, що «справа досить добре закріплена доказами і буде рухатися в суд». Але через деякий час генпрокурор змінив свою риторику і заявив, що у момент захоплення сепаратистами адмінустанов Луганська колишній народний депутат від «Партії регіонів» Володимир Медяник був посередником між сепаратистами і українською стороною і «грав на той момент позитивну роль для української держави».

Пару слів про «позитивну роль» Медяника для української держави. 

За інформацією з відкритих джерел, свого часу Медяник оголосив про винагороду 1 мільйон гривень за голову українського пілота, який начебто був причетний до ракетного удару по Луганській ОДА. У вересні 2014-го Медяник теж зіграв «позитивну роль для української держави» спільно з групою народних депутатів відвідавши російську Держдуму, в зв'язку з чим МВС України порушило справу за ч. 2 ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України представниками влади).

Так само не було адекватної відповіді і від СБУ на мою заяву щодо іншого поплічника Єфремова – заступника голови облради екс-регіонала Євгена Харіна. Свого часу він виступав з ідеєю створення на території Луганської області так званого територіального відділку «всєвєлікого войска Донского». Це були прямі заклики до зміни територіального устрою і військової агресії з боку РФ. Як показала практика, саме донські козаки стали основою антиукраїнського заколоту на сході держави. СБУ відповіла, що в діях Харіна немає складу злочину.

Але у справі Єфемова є один цікавий момент. Розуміючи, що звинувачення проти Єфремова можуть бути спростовані захистом або не доведені, 12.01. 2017 року я направив відкритий лист-повідомлення генпрокурору Юрію Луценку щодо можливого скоєння екс-главою фракції Партії регіонів низки кримінальних злочинів. Зокрема, перевищення ним посадових повноважень, зловживання владою,перешкоджання законній діяльності профспілки та доведення до самогубства людини, коли Єфремов очолював Луганську ОДА.

У липні-серпні 1998 року в Луганську гірники краснодонських шахт ім. Баракова, «Дуванна»і «Суходольська-Східна» пікетували облдержадміністрацію та облраду, керівниками яких тоді були Олександр Єфремов і Віктор Тихонов, з вимогою погасити заборгованість із зарплати за 2,5 року.

Відповідно до закону, шахтарі які брали участь у пікеті, заздалегідь подали свою заявку на святкування Дня Незалежності. Вона включала в себе смолоскипну ходу по вулиці Радянській до пам'ятника «Трудівнику Луганщини», а також спалювання після цього опудала «паразита».

Під тиском керівників області Єфремова і Тихонова керівництвом УМВС в Луганській області ухвалило рішення про силовий розгін протестної акції.

Проти учасників мирної акції застосували спецзасоби: кийки і сльозогінний газ. Внаслідок зіткнення, за офіційними даними, постраждали 22 шахтарі, 12 працівників «Беркута» і 3 працівники міліції. Внутрішнє розслідування в МВС та розгляди справи в стінах Верховної Ради не призвели до покарання винних у нападі на мирних громадян. Вимоги пікетувальників ігнорували, черговий раз адміністрація пообіцяла відновити виплати зарплатні 15 грудня.

3 грудня 1998 року у прийнятій постанові Рада зажадала вжити негайних і ефективних заходів із погашення боргів гірникам. Однак виконавча влада Луганської області не тільки не виконала постанову Верховної Ради - вищого законодавчого органу країни, але фактом його невиконання підштовхнула гірняків до радикальних форм протесту. Непрямим приводом для цього став виступ по Луганському телебаченні заступника голови обласної ради Валерія Голенка, який заявив, що документ (постанова ВРУ) є хибним і виконуватися не буде.

14 грудня 1998 року, після 155-денного пікетування будівлі Луганської облдержадміністрації шахтарями, які вимагали повернення їм заборгованості із заробітної плати та регресних виплат, працівник шахти імені Баракова Олександр Михалевич здійснив акт самоспалення на площі перед будівлею обладміністрації.

Попри те, що громадськість весь цей час вимагала створити комісію з розслідування розправи над мирними протестуючими, влада не дослухалася цих вимог.

Є достатня доказова база в цій справі, але адекватної відповіді від силовиків я так і не отримав. Як показує практика, гасло «Бандитам – тюрми» залишилося тільки словами. 

Утім, Єфремову вже інкримінували розпалювання міжнаціональної ворожнечі у 2013-2014 роках. Утім, після філологічної експертизи з’ясувалось, у виступах крамоли Єфремов не казав. Тоді Генеральна прокуратура не знайшла складу злочину в діях Олександра Єфремова. Кримінальне провадження закрили, а заставу повернули. 24 березня 2016 року таке рішення ухвалила суддя Печерського суду Христина Тарасюк.

У справі проти Єфремова, швидше за все, йдеться про так звані «договорняки» з «Опоблоком». Про це свідчить зокрема нещодавнє голосування «Опоблоку» разом з провладними партіями щодо аудиту НАБУ. Схоже на те, що влада таким чином добирає необхідні голоси.

Наразі немає реальних вироків по колишніх і нинішніх високопосадовцях, які своїми діями фактично сприяли анексії Криму і розв’язанню військового конфлікту на Сході України.

Єфремов – знакова особа, але не єдиний. Досі не висунуто звинувачення проти організаторів сепаратистського з’їзду в Харкові, який відбувся в лютому 2014 року. Кримінальні провадження розслідуються дуже повільно і неефективно. Увагу українців  намагаються постійно відволікти на внутрішньополітичні чвари, а в цей час справи фактично закривають. І все частіше українці задумуються над тим, хто сьогодні перебуває при владі і чиї інтереси вони відстоюють.

Д. Снєгирьов