5 вересня 2017 року Апеляційним судом Донецької області було прийнято рішення по справі № 229/3692/16-ц за позовом переселенки, інтереси якої представляє БФ «Право на Захист», до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України і Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, як це передбачено чинним законодавством України.

Як повідомили в БФ «Право на Захист», зазначеним рішенням було скасовано рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2017 року, яким було задоволено позовну заяву Позивача.

Апеляційний суд Донецької області встановив, що дійсно житло Позивача (пенсіонерки, яка має тяжко хворого на туберкульоз сина) було зруйновано внаслідок терористичного акту – потрапляння снарядів на початку 2015 року. «Повністю зруйноване шиферне покриття , зламані балки, бруски, розірвана стяжка горища. На горищі знаходилася система газового опалення, яка була повністю знищена. Від вибухової хвилі зірвані вхідні двері з двох боків разом з цеглою. Пошкоджені пластикові та дерев'яні вікна. Від розірваного снаряда в городі був пошкоджений сарай. Вибуховою хвилею зірвало двері і вибило шибки. Осколками від снаряду був пошкоджений паркан і металеві ворота. Фундамент наколовся і просів по периметру всього житлового будинку. У відсотках це виглядає наступним чином : зруйнована покрівля -100%,пошкоджені віконні та дверні прорізи-100%,господарські будівлі 30%,паркан 50%, відсутні вікна та двері 100%. (…) дві опорні стіни почали руйнуватися».

Суд підтримав правову позицію БФ «Право на Захист», зазначивши, що «Доводи апеляційної скарги відповідача – КМУ в тієї частині, що застосування ст.19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», як підстави для відшкодування шкоди можливо лише за наявності обвинувального вироку за ст.258 КК України не ґрунтуються на законі.(…) Обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи». Однак в задоволенні позову було відмовлено з причин, що викликають обурення.

Позивач не отримала жодної допомоги від органів влади, не мала іншої власності, окрім зруйнованого будинку і майна в ньому (також знищеного, що підтверджено в судовому засіданні). Через це Позивач була змушена відбудовувати власними силами практично повністю зруйнований будинок. Позивачу пощастило отримати благодійну допомогу від Міжнародної громадської організації «Людина в біді» (People in need), а саме їй було передано деякі будівельні матеріали і невелика сума грошових коштів. До даної благодійної допомоги органи державної влади не мали жодного стосунку. Однак суд у зазначеному рішенні вирішив, що через це «посилання позивача у позові, що будинок потребує повного нового будівництва не відповідає фактичним обставинам справи». Під час судового розгляду судова колегія наголошувала, що вимога про отримання компенсації від держави (гарантована законом!) у випадку, коли людина отримала благодійну допомогу, є несправедливою. І хоча це прямо не відображено в судовому рішенні, судді зазначили, що той факт, що людина частково відновила власними силами зруйнований будинок (який знаходиться в аварійному стані) не дає людині право на отримання компенсації у розмірі, який зазначено у відповідному законодавстві України.

Варто зазначити, що Позивач почала відновлювати своє єдине житло «не від хорошого життя». Покинутій державою напризволяще простіше хоч якось відбудувати явно аварійне помешкання, ніж будувати щось з нуля (тим більше, що держава не виділяє таким постраждалим земельні ділянки для будівництва). Будинок зі знищеним дахом і горищем, системою опалення, пошкодженими опорними стінами, фундаментом, який просів і тріснув по всьому периметру (всі ці відомості відображені у судовому рішенні, тобто встановлені судом) є непридатним для проживання, що визначено компетентною комісією і зафіксовано у відповідному акті. І той факт, що людина на свій страх і ризик почала його відновлювати, не позбавляє її права на отримання компенсації від держави.

БФ «Право на Захист» глибоко стурбований тим, що органи виконавчої влади не надають компенсацій постраждалим громадянам України, як того вимагає закон, а судові органи цинічно відмовляють у призначенні компенсацій в судовому порядку, оскільки людина завдяки наданій благодійній допомозі недержавної організації частково відремонтувала знищене майно, щоб мати бодай хоч якийсь дах над головою. Фактично, цим рішенням суд стверджує, що гуманітарна допомога, яку надає міжнародна спільнота знімає з держави зобов’язання щодо виплати компенсації постраждалим внаслідок АТО. Окрім того, неможливо порівняти розмір шкоди та розмір гуманітарної допомоги. Така позиція суду несе значний ризик для будь-яких справ щодо компенсації за шкоду, спричинену житлу, оскільки це рішення може потягнути за собою подібні рішення у тих позовах, де позивачі отримували якісь матеріали для ремонтних робіт.

Протягом встановленого законом строку юристи БФ «Право на Захист» подасть касаційну скаргу на зазначене рішення, а у випадку необхідності – звернеться до Європейського суду з прав людини.