Нещодавно міністр закордонних справ Вадим Пристайко заявив про те, що до кінця року доведеться робити болючі компроміси по тих рішеннях, які досягли 2014 року. Перед цим він провів переговори з радниками лідерів Німеччини, Франції та Росії.

Так, на зустрічі 2 вересня обговорювали механізм імплементації Мінських угод. Тоді Пристайко дав зрозуміти, що має бути завершений процес розведення озброєння. Зараз сили ООС відвели війська в Станиці Луганській, за ними відведуть у Золотому та Петровському.

Але, якщо говорити про розведення в Станиці Луганській, то воно відбувається фактично в односторонньому порядку — ми відвели на 800 метрів, демонтували оборонні споруди. Бойовики лишаються на позиціях, натягнувши сині пов’язки «спільного центру контролю та координації».

Частина Станиці перетворилася на сіру зону, куди відмовляються виїжджати поліція та медики.

Бойовики снують по зоні, що мала би бути демілітаризована. Поблизу Станиці неподалік села Миколаївка накопичують бронетехніку. З боку Міллєрового на нашу територію перекидається російська бронетехніка, яка бере участь у батальйонних навчаннях поблизу Мирне та Круглик. Одночасно техніку з Росії перекидають у Первомайськ — так званий Первомайсько-Стаханівський напрямок. У селі Бугаївка стоїть артилерія калібром понад 100 мм, поблизу Хрустального — «Гради». Це підтверджує і ОБСЄ.

Виглядає так, що біля Станиці бойовики підтримують «режим тиші», але в інших районах тривають обстріли позицій ЗСУ. Ескалація відбувається на Первомайському та Маріупольському напрямках. Хитати намагаються українські території з усіх боків. Доки ми заявляємо про припинення, бойовики накопичують техніку, тренуються та проводять передислокацію.

Варто відзначити, що на тлі загострення протистояння лунають заяви про припинення війни. Володимир Зеленський каже, що закінчить її 2020 року, однак не перейде червоної межі. Але де ця межа? Невідомо. Генпрокурор Руслан Рябошапка заявляє, що треба перехідне законодавство.

Утім, доки ми думаємо над прийняттям Римського статуту й покаранням воєнних злочинців, Росія роздає свої паспорти. Заяви подали вже 60 тисяч українців з окупованих районів, 13 тисяч — отримали. Росія в будь-який момент може заявити про утиски російських громадян і отримає привід для воєнного втручання. А ще Росія планує провести перепис населення в так званих «ЛДНР».

В економічному, військовому й політичному сенсі. Власниками всіх стратегічних підприємств в окупованих районах є росіяни. Нещодавно відібрали завод «Сілур» у Харцизьку. Посадили до в’язниці українського співвласника Алчевського меткомбінату — і підприємство повністю перейшло до росіян. Залізниці в так званих «ЛНР» і «ДНР» об'єднали, ними керує громадянин РФ. Росія не приховує, що інтегрує промисловість окупованого Донбасу у своє економічне поле.

Фактично, нам нав’язують території, що повністю контролюються Росією.

Чи потрібні нам неконтрольовані території у складі суверенної України? Питання риторичне…

Д. Снєгирьов