Одним з  етапів реалізаціі угоди про асоціацію України з ЄС має стати впровадження безвізового режиму між сторонами, які підписали цей документ. Але загострення озброєного конфлікту з Росією на Сході ставить нові питання  перед країною. Ірина Сушко, керівник організації «Європа без бар’єрів», розповіла «Citynews» про проблеми та перспективи переходу до безвізового режиму з ЄС в умовах озброєного конфлікту в Україні.

На якому етапі переходу до безвізового режиму з ЄС зараз знаходиться Україна? Як швидко, на Вашу думку, ми зможемо закінчити цей процес переходу?

Ми зараз знаходимося на середині шляху. Візова лібералізація проводиться у два етапи – законодавчий та імплементаційний. Цього літа перший етап було завершено – парламент підготував усе необхідне законодавство для того, щоб забезпечити необхідні стандарти  державної політики, починаючи від безпеки документів, закінчуючи протидією дискримінації, для встановлення безвізового режиму з ЄС. Перший етап за різних причин тривав достатньо довго, і зараз ми знаходимося на етапі імплементації всього того, що було прийнято. Коли ми можемо розраховувати на результат, сказати непросто. Процес лібералізації візового режиму з ЄС триває вже не перший рік. Існують загальновизначені терміни, у які безвізовий режим України з ЄС має бути досягненим. Але жорстких хронологічних рамок не існує, є приклади інших країн, які проходили цей процес у найкоротший термін – за 2-3 роки. Але для України цей процес затягнувся на три роки вже на першому етапі. Зараз, в такий  складний період для країни, важко щось прогнозувати, але це необхідно робити, щоб стимулювати уряд, привертати увагу громадськості до цього питання. Думаю, якщо ситуація не погіршиться, можна очікувати від ЄС рішення про скасування візового режиму вже наприкінці 2015 року, а запровадження самого безвізового режиму в 2016 році.

Як наявність збройного протистояння на Сході України впливає на процес переходу країни до безвізового режиму з ЄС?

Говорячи про технічні критерії, можу припустити, що вже майбутнього року уряд зможе їх виконати навіть за умов продовження військового конфлікту і його ескалації. Наприклад, питання управління кордонами. Говорячи про західний кордон, ми вже давно співпрацюємо з такими міжнародними організаціями, як  Frontex, EUBAM. Така співпраця дає можливість втілити в життя ідею інтегрованого управління кордонами. Також ми вже маємо Угоду про реадмісію з країнами, які є джерелами постачання нелегальних мігрантів.Ця угода була підписана у 2008 році між Україною та ЄС в пакеті з угодою про спрощення віз. Вона зобов’язує  Україну повертати нелегальних мігрантів, які потрапили через територію України до ЄС, в країну, з якої вони приїхали.Якщо треба з’ясувати, з якої країни прибув нелегальний мігрант, або якщо така людина претендує на статус біженця,тоді вони мусять утримуватися в притулках для нелегальних мігрантів. Такі притулки вже існують в Україні, наприклад, в Ужгороді та інших містах, розташованих близько до кордону. За оцінкою ЄС цю умову Україна виконала добре. Звісно,цього недостатньо,для повного виконання цієї умови повинні бути підписані імплементаційні протоколи. І можна сказати, що наявність озброєного конфлікту на Сході України може сприяти підписанню цих документів, тому що навіть безвідносно до візової лібералізації зараз правохоронні органи ЄС і України активно співпрацюють у напрямку контролю ситуаціі, проводиться багато просвітницьких заходів. 

Ризиком на шляху до безвізового режиму може стати політична нестабільність в країні. Для Європейської комісії буде достатньо, якщо Україна виконає технічні умови, але остаточне рішення по скасуванню візового режиму приймають уряди країн-учасників. Існує ризик, що деякі країни можуть не дати згоду на встановлення безвізового режиму з Україною через наявність у ній озброєного конфлікту, а без згоди усіх країн рішення не буде прийнято. І якщо, наприклад, таку країну, як Греція ще можна буде спробувати вмовити змінити свою думку, то якщо не погодиться Германія або Франція, візовий режим не буде скасовано.

Також через загострення воєнного конфлікту між Україною та Росією до тих питань і викликів, які існували, долучаються нові. Зараз гостро стоїть питання безпеки, питання вільнопереміщених осіб, а також є загроза зростання міграційних ризиків.

Що це за ризики?

У ситуації озброєного протистояння можлива поява людей, які захочуть, скористувавшись статусом біженця, спробувати виїхати до ЄС і залишитися там. На даний момент таких випадків не було зафіксовано, але якщо конфлікт між Україною та Росією не буде припинений у найближчий час, є ризик їх появи. Тому для того, щоб уникнути таких процесів у майбутньому,Україні вже зараз треба на урядовому рівні думати про те, як надати допомогу людям, які знаходяться у зоні проведення бойових дій, щоб вони не шукали її за кордоном. Але очікувати від держави вирішення усіх питань і проблем не варто – зараз Україна має давати раду таким речам, які минулого року не можливо було й уявити.

Як зміниться режим перетинання російського кордону за умов скасування візового режиму з ЄС? 

Для досягнення безвізового режиму з ЄС Україні потрібно буде думати про захист східного кордону. Це не означає, що треба буде вводити візовий режим з Росією, тому-що за великим рахунком, це буде неефективною мірою на кордоні довжиною майже 2 тисячі кілометрів, сам по собі візовий режим не гарантує безпеки. Треба розширити інфраструктуру кордону, збільшити кількість пропускних пунктів, а в деяких місцях кордон можна взагалі закрити. Охорону кордону треба посилити, вона повинна бути комбінованою – не тільки сухопутна, а, наприклад, одночасно ще й авіаційна. Зрозуміло, що це важко зробити зараз, коли на Сході стріляють, тому робиться те,що країні під силу у даний момент. За умов стабілізації конфлікту треба організувати кордон так, щоб не розривать стосунки між країнами, і тоді, я вважаю, візовий режим з Росією має бути запроваджений, поперед усе,задля інформаційної безпеки, щоб уникнути проникнення на територію України потенціально небезпечних осіб або шпигунів.

Спілкувалась Людмила Єрмілова